• +38 (044) 391-41-20

Молочна країна - Швейцарія

Як відомо, Швейцарія славиться своїми дивовижними сирами, відомими в усьому світі. Їх тут налічується близько 450 сортів! Традиції сироварства тут передаються з покоління в покоління протягом багатьох століть. А запорукою їх гарної якості є молоко, отримане від корів, що утримуються на екологічно чистих пасовиськах Альпійських гір.

Виробництво молока та молочних продуктів тут є важливою частиною економіки країни. Його ще називають «білим золотом» Швейцарії, а корова є незмінним символом країни, тому її зображення чи фігурки прикрашають готелі, ресторани і просто встановлюються біля будинків.

 Альпійські гори неможливо представити без корів, які пасуться повсюди, на всіх висотах - від полонин і аж до верхівок. А дзеленькіт дзвоників, який чути скрізь у горах, місцеві мешканці вважають частиною справжньої культурної спадщини цієї країни.

Дійсно, хто побував у швейцарських Альпах, вже ніколи не забуде цього мелодичного дзвону, який нагадує туристам протягом усієї мандрівки, що ти – в серці «молочної країни».

 Перебуваючи у Швейцарії, я в цьому пересвідчилася на власні очі. А ще – професійні навички та журналістська допитливість взяли своє, отож, мандруючи дивовижним альпійськими селами, я не могла не завітати на одну з місцевих невеличких ферм, та не поцікавитися, які ж особливості ведення молочного виробництва у Швейцарії, і чим вони відрізняються від наших.

Екологічність

Властивість землі та клімат роблять Швейцарію ідеальною «молочною країною». Завдяки тому, що в горах багато вологи, і ґрунтові води залягають досить високо, у корів доступ до пишної соковитої зеленої трави є не менше 5 місяців на рік. Я відвідувала Швейцарію у вересні і була вражена якістю трав’яного покрову гір – соковитого, яскраво зеленого – який у нас в Україні буває хіба що у травні місяці. Ми звикли, що вже в травні-червні траву скошують, а нова майже не росте через посушливий клімат, і тварин годують іншими концентрованими чи об’ємистими кормами.

У Швейцарії ж корівки вільно пасуться на соковитих альпійських луках з травня по вересень. Разом із коровами в Альпи відправляються і їх господарі. А якщо у господарів є діти школьного віку, то вони вчаться там на дому. Коров і в горах доять, і роблять там же сир. Сир потім зберігають у маленьких будиночках з природним необхідним рівнем вологості для його дозрівання.

 В багатьох регіонах країни перегін корів на альпійські луги давно перетворився у справжнє свято. Корови, прикрашені квітами, урочисто проходять через усе село. На жаль, мені не вдалося побачити це дійство, оскільки на період моєї мандрівки корови ще перебували в Альпах.

Дбає про екологічність годівлі корів і законодавство. Тут заборонено використання генно модифікованих кормів, а також кісткового борошна, гормонів та антибіотиків.

Саме такі вимоги «Екологічного кваліфікаційного посвідчення», власниками якого є 98 % швейцарських фермерів.

Отож корова у Швейцарії — майже священна тварина. Тут регулярно проводяться найрізноманітніші дослідження з метою покращити умови утримання тварин і якість молока. А корови зі звичайних швейцарських сімейних міні-ферм завойовують найвищі нагороди на різноманітних міжнародних конкурсах.

 Трохи цифр

Як свідчить статистика, у Швейцарії налічується близько 500 тис. корів та 23,5 тис. виробників молока. Тобто, в середньому на одне господарство припадає 23 корови.

Але для такої невеличкої країни як Швейцарія, з населенням 8,37 млн чоловік – це значна цифра, враховуючи, що тут немає великих господарств. Виробництво молока тут не поставлене на конвеєр. Навпаки, фермери якомога більше намагаються приділяти уваги кожній тварині, аби отримати максимально якісний продукт.

 

Сімейна міні-ферма

Одна з таких невеличких сімейних ферм, на яку я і завітала, знаходиться в селі Санкт-Штефан, кантон Берн (центральна частина швейцарських Альп).

Зараз тут всього 11 дойних корів, вони тільки що повернулися з літнього випаса в Альпах. А телички і бички ще залишилися на пасовищі.

Пан Тоні Перрен з гордістю показує на стіну, де вивішені нагороди, отримані в різні часи на виставках за своїх підопічних.

 «Ми постійно беремо участь у конкурсах і завойовуємо призові місця, - каже Тоні. – Симентальська порода корів, або, як її ще називають – Бернська (від назви м. Берн, столиці Швейцарії – прим. авт) - ідеально підходить для нашої країни, оскільки прекрасно почувається в даному кліматі та ландшафті Альп: ці тварини гарно адаптуватися до оточуючого середовища. Крім того, це порода м'ясо-молочна, тобто, однаково добре продуктивна як з точки зору м’ясного, так і молочного напряму. Тому ми можемо займатися не лише виробництвом молока, а і м’яса.

Ще однією важливою перевагою даної породи є її невибагливість у кормах, а також спокійна та слухняна вдача. До того ж, ці корівки дуже розумні, крім того, гарно ростуть: наприклад, телята набирають до 1 кг ваги на добу.

І, головне, при тому, що ця порода не є чисто молочною, корови показують дуже гарну продуктивність.

Так, добовий надій в нас становить від 30 до 40 кг на корову, а за лактаційний період – близько 9000 кг! При тому, що корови годуються натуральними соковитими кормами, отриманими на пасовиську».

  • -Скільки чоловік працює на господарстві?
  • -В основному роблю все я сам, хоча це наша сімейна ферма разом із батьками. Сам і годую, і чищу корівник, і дою, і заготовлюю сіно. Звичайно, це все завдяки тому, що більшість процесів у нас, як і скрізь на швейцарських фермах, автоматизовані.

Ось, наприклад, система доїння: молоко від корів відразу автоматично фільтрується і подається в холодильний танк.

 

Маємо ми і весь спектр техніки для заготівлі кормів: трактори із сінокосилками, сінозбиральниками, розкидувачами рідкого гною. Я регулярно удобрюю ділянки для покосів гноєм, не застосовуючи жодних мінеральних добрив, отож виходить екологічно чистий корм.

А як зберігаєте зелену масу?

- Скошена трава підсушується, а потім пакується герметично в міцні поліетиленові тюки, завдяки чому вона непроникна для вологи.

Дійсно, такі поліетиленові циліндри з сіном можна побачити біля багатьох будинків, завдяки яким можна зрозуміти, що тут знаходиться міні-ферма. Вони акуратно, навіть складені на подвір’ї чи лугу, адже жага до естетичної краси – ще одна риса швейцарського менталітету. Подвір’я скрізь дуже ошатні, і тюки сіна також мають не псувати їх естетичний вигляд. Задля цього їх роблять навіть кольоровими, наприклад, рожевими чи зеленуватими. 

На жаль, довго поспілкуватися із Тоні не вдалося, оскільки саме розпочався процес доїння, тож я попрощалася із господарем, і пішла далі милуватися швейцарськими краєвидами та насолоджуватися гармонійною природою альпійських гір, вдихаючи п’янкий аромат свіжоскошеної трави.

  

 Репортаж вела: Ірина Демидова