• +38 (044) 391-41-20

Роль годівлі у розвитку кишково-шлункового тракту поросят

 Наші спеціалісти аналізують, які компоненти повинні бути присутніми в кормах для поросят та як вони впливають на організм тварин на різних фазах їхнього розвитку.

Початок: фаза 1

Розвиток шлунково-кишкового тракту поросят – дуже складний процес, який розпочинається вже упродовж ембріонального періоду та триває після народження. І найголовнішим чинником у процесі, що модулює структуру та функцію кишечнику, є годівля.

Відразу після народження у поросяти активно збільшується кількість кишкових клітин, і провідну роль тут відіграє молозиво та молоко. Пізніше, з першого тижня життя, порося починає адаптуватися до твердого корму: щоб полегшити цей процес, останній потрібно давати поросятам поступово, паралельно із молоком свиноматки. Це дуже важливий аспект першої фази: доведено, що в поросят, які навчилися споживати комбікорм до відлучення, значно вищі показники поїдання корму та росту в перші тижні після відлучення у порівнянні з тваринами, які не споживали корму. Навіть якщо поросята з’їдять зовсім невелику його кількість – вже сам контакт із комбікормом стимулюватиме споживання його після відлучення (Bruininx співавт., 2002).

Для досягнення найкращих результатів у цій фазі слід застосовувати спеціальний корм для молодих поросят, який задовольнятиме всі їхні потреби. Гранули такого комбікорму повинні мати відмінні смакові властивості, добре засвоюватися та містити спеціальні добавки для стимулювання розвитку слизової оболонки і кишкової бактеріальної флори – такі як масляна кислота, глютамін, спеціальні суміші органічних кислот та імуноглобуліни, що модулюють імунну систему поросяти.

Період відлучення: фази 2, 3.

Період відлучення (фаза 2) пов'язаний із динамічним розвитком кишкової мікрофлори. Її активність істотно впливає на всі процеси, що відбуваються в кишечнику. У цей період продовжують підвищуватися секреція соляної кислоти в шлунку та активність ферментів у підшлунковій залозі (малюнок 1).

Мал. 1. Ферментна активність у поросят. (Lindemannіінший. 1989).

По горизонталі: Вік після народження, дні

По вертикалі: амілаза, ліпаза, мальтаза пепсин і трипсин, лактаза вік у тижнях

Не слід також забувати, що поросята, яких відлучили від свиноматки, при перегрупуванніпіддаються стресу. Разом із цим їхня травна система звикає до зміни харчування від молока до твердого корму. Молочний білок замінюється рослинним, лактозу заміщує крохмаль - складний вуглевод, що стає найважливішим джерелом енергії. Стрес у цій фазі призводить до падіння секреції ферментів та активності підшлункової залози, зміни складу бактеріальної мікрофлори та серйозної атрофії ворсинок у тонкому кишечнику (див. мал. 2). Як наслідок, неперетравлені частинки корму потраплятимуть у товстий відділ кишечнику, що призводитиме до розвитку патогенної мікрофлори та діареї.

 Мал. 2. Здорові ворсинки(ліворуч)і атрофовані ворсинки (праворуч).

Кишкова атрофія слизової оболонки, викликана відлученням від свиноматки - це найголовніша причина пригнічення росту поросяти. На її відновлення потрібно близько двох тижнів, але головним чином тривалість цього періоду залежить від складу корму та рівня його споживання.

У цей період важливим є засвоєння протеїну, оскільки неперетравлений протеїн у кишечнику провокує ризик діареї. Окрім цього раціон для відлучених поросят повинен бути збалансований за вуглеводами: легко доступні джерела енергії допоможуть кишковим клітинам швидко відновлюватися.

Не менш важливе значення має вживання поросятами відповідної кількості розчинних і нерозчинних видів клітковини. Пребіотичні розчинні NSP (волокнисті компоненти) такі як β-глюкани і фруктоолігосахариди оптимізують мікробну активність від кінця тонкого кишечнику до задньої кишки.

Що стосується продуктів метаболізму бактерій (наприклад, таких як масляна кислота), то вони, так само як і наявність мікроорганізмів у шлунково-кишковому тракті, мають велике значення для розвитку кишкового епітелію і захисних бар'єрних властивостей.

З іншого боку, нерозчинна клітковина сприятиме більш рівномірному споживанню корму поросятами після відлучення, запобігаючи «кормовій ямі»(днів без споживання корму з подальшим переїданням).

Цінності корму для відлучених поросят додають і специфічні добавки. Наприклад, глутамін як основний енергетичний матеріал для ентероцитів, покращує структуру кишечнику (зокрема, висоту ворсинок) та його функціонування. Крім того, синергічна суміш органічних кислот із середньоланцюговими жирними кислотами підтримує здоров’я кишечнику і збільшує резистентність до патогенної мікрофлори

У фазі 1 - поросята повинні навчитися їсти; у фазі 2 - навчитися перетравлювати корм. Це дуже тонкий процес, баланс у шлунково-кишковому тракті поросят можна легко порушити.

Мал. 3. Маса кишечнику, вплив відлучення (Burrin і Stoll, 2003).

По вертикалі: вага кишечника г/кг

По горизонталі: вік після народження, дні

 Період вирощування: фаза 3.

 Після успішного відлучення починається період вирощування. Для гарного росту необхідний добре збалансований, приємний на смак корм із високим енергетичним та амінокислотним складом.

 Оскільки кишечник у поросят старшого віку краще розвинений, корм для них може містити більшу кількість клітковини, необхідну для здоров'я тварини та подальшого розвитку кишечнику. Щоб перехід на таку їжу не був надто різкий, важливо, аби компоненти, що використовуються в кормі для фази 3, були подібні до інгредієнтів, які застосовувалися у період відлучення.

У третій фазі також дуже важливим є знайти баланс між потенціалом росту (поштовхом) та безпечною годівлею (гальмами). Цей баланс для кожного господарства може відрізнятися, оскільки залежить від багатьох факторів. Важливо пам’ятати, що високий рівень менеджменту, гарні умови утримання і збалансована годівля суттєво покращуватимуть темпи росту поросят.

Автори дослідження: Пітер Ян Маас, Володимир Шило.